Пам’ять, яку неможливо знищити!

8 березня 2026 р.Б. минає 80 років від Львівського псевдособору 1946 року - рани в історії, яку намагалися зробити могилою для Української Греко-Католицької Церкви. Радянський тоталітарний режим прагнув стерти її з лиця землі: знищити віру, духовну спадщину, любов до української мови та свободу серця.

Під тиском влади було проголошено так зване „возз’єднання” з Російською Православною Церквою. Але це було не возз’єднання - це була спроба насильно вирвати з корінням живу Церкву, її традицію і вірність Апостольській Столиці.

Почалися роки темряви. Єпископів ув’язнили. Священників переслідували і засилали до таборів. Видаляли з історії життя.

Вірних змушували зрікатися своєї Церкви, знімати ікони зі стін, мовчати і боятися молитися. Але вони не змогли знищити найважливішого - віри. Бо віра жила у серцях. У тихій молитві. У сльозах матерів. У хрестах, які люди несли мовчки, але гідно.

Блаженніший Йосиф Сліпий, який пройшов крізь радянські табори, залишив свої слова, що стали духовним заповітом для поколінь: „Великого бажайте і моліться за Церкву Божу. Церква - не для того, щоб шукати вигоди, але для того, щоб служити правді і захищати справедливість”- це бути вірним Церкві, Богу і людям нашим.

А блаженний Миколай Чарнецький, єпископ і мученик, який пережив роки катувань і ув’язнення, залишив прості, але могутні слова віри: „Моліться, терпіть і любіть - і Господь переможе”.

Сьогодні ще живуть ті, хто пам’ятає ці роки. Живі свідки історії. Свідки страху - і водночас свідки непереможної віри.

Пані Марія Федик, яка пережила ті часи, згадує: душа плакала і рвалася на волю, бо душа прагне Бога. В очах людей жив страх перед жорстокою ідеологією радянського союзу. Але навіть тоді люди не втрачали надії. Вони берегли віру - тихо, глибоко, незламно.

Символічно, що ця пам’ять оживає у Хрестопоклінну неділю Великого посту. Бо саме Хрест нагадує нам правду: через страждання приходить воскресіння, а через терпіння народжується перемога.

Наприкінці зустрічі отець Василій, душпастир українських громад Брегенца (Форарльберг) та Князівства Ліхтенштейн, подякував усім за молитву і пам’ять. На знак цієї пам’яті громадою було подаровано календар, створений до 80-ї річниці Львівський псевдособор 1946 року для Ординаріату східних католицьких церков та українських громад УГКЦ в Австрії.

„Цей календар - не лише про дати. Це про нашу Церкву і її історію, яку неможливо стерти, спалити чи знищити. Це пам’ять про біль переслідувань і про силу віри, яку не змогли зламати ні тюрми, ні табори, ні тоталітарна система”, наголосив отець Василій.

Бо там, де люди залишаються вірними Богові, люблять свою землю, церкву, батьківщину - там ніколи не вмирає надія. І там завжди народжується майбутнє і Бог живе зі своїм народом.

Контакти: